Сокирянська міська територіальна громада
Чернівецька область

Профілактика приховування нещасних випадків з найманими працівниками на виробництві

 

З часу утворення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України підприємства та організації, незалежно від форм власності, сплачували відповідні страхові внески до Фонду, на даний час йде розщеплення із сум єдиного податку, який у разі нещасного випадку на виробництві фінансує потерпілому витрати на лікування, реабілітацію, спеціальний догляд, здійснює відповідні виплати сім’ї у разі загибелі годувальника внаслідок нещасного випадку тощо.

Здавалося б, причин приховувати нещасні випадки на виробництві немає, навпаки, керівники повинні бути задоволені від повернення певної частини сплачених податків своєму працівникові. На жаль, так відбувається не завжди. Виявляються факти приховування нещасних випадків від розслідування з боку роботодавців. Однією з причин приховування нещасних випадків є введення мораторію на проведення перевірок для контролюючих органів, як наслідок практична відсутність протягом останніх 2-х років наглядової діяльності з боку Управління Держпраці.

Також однією з причин  зазначеного вище є недотримання лікувально-профілактичними закладами вимог пп. 3 п. 9 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232, відповідно до якого лікувально-профілактичний заклад повинен передати протягом доби з використанням засобів зв’язку та на паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві за формою згідно з додатком 1; в першу чергу підприємству, де працює потерпілий; в другу чергу − робочому органові виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі − Фонд); по-третє − територіальному органові Управління Держпраці за місцем настання нещасного випадку; по-четверте − закладові державної санепідслужби, який здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством, де працює потер­пілий, або такому закладові за місцем настання нещасного випадку з фізичною осо­бою − підприємцем або особою, що забезпечує себе роботою самостійно, у разі ви­явлення гострого професійного захворювання (отруєння).

Безпосередньо сам керівник, як суб’єкт господарювання повинен отримувати інформацію про нещасний випадок особисто  –  від потерпілого, свідка або безпосереднього керівника робіт. Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов’язаний впродовж однієї години передати засобами зв’язку і впродовж доби − на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок: фондові за місцезнаходженням підприємства, на якому стався нещасний випадок; керівникові первинної організації профспілки; керівникові підприємства, де працює потерпілий (якщо потерпілий є працівником іншого підприємства); органові державного пожежного нагляду, СЕС; протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи і організувати проведення розслідування. Надалі комісія починає свою роботу і зобов’язана впродовж трьох робочих днів з моменту її створення обстежити місце нещасного випадку; одержати письмове пояснення потерпілого, опитати свідків, причетних осіб тощо.

Але, на жаль, іноді останнім про нещасний випадок дізнається керівник, причому дізнається на тому етапі розвитку подій, коли вже вжито дії щодо приховування цього нещасного випадку. Коли зі слів наляканого самою подією потерпілого  зроблено відповідні записи у його особистій медичній карті та листку непрацездатності про те, що нещасний випадок стався у побуті, а не на робочому місці. Таким чином механізм приховування нещасного випадку вже запущено без відома керівника. На жаль, не кожна людина усвідомлює важкість отриманих травм та до яких наслідків це може призвести в майбутньому. Невдале лікування, скажімо, переламу нижніх чи верхніх кінцівок з часом може призвести до інвалідності. А відшкодувати заподіяну шкоду здоров’ю вже буде нікому… Працівник втрачає належний йому соціальний захист, тобто витрати на лікування, щомісячні страхові внески, безкоштовні путівки до санаторно-курортних закладів, витрат на протезування тощо…

Необхідно наголосити на тому, що однією з головних причин приховування травматизму є відсутність контролю за виробничою дисципліною. Щоб контролювати, необхідні чіткі, правильні та глибокі уявлення з питань охорони праці, які в реальності далеко не завжди відповідають висунутим вимогам.

Звертаю увагу роботодавців, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець є відповідальним за створення безпечних умов праці, забезпечення працівників засобами індивідуального й колективного захисту. Аналіз виробничого травматизму свідчить, що переважна більшість нещасних випадків виникає в наслідок організаційних причин, серед яких на першому місці стоять порушення вимог інструкцій, правил експлуатації, а усунення їх не вимагає значних витрат. Т??? ??? ????ому нам усім необхідно змінювати ставлення до безпеки праці, як з боку роботодавців, так і з боку працівників. У свідомості кожного працюючого необхідно виробити розуміння, що порушення вимог техніки безпеки − прямий шлях до виробничої травми або професійного захворювання.

Світлана МОРАР,

начальник відділення  ВД Фонду ССНВ у  Сокирянському районі.



« повернутися до списку новин