Сокирянська міська територіальна громада
Чернівецька область

Вічная пам’ять

Виконавчий комітет Сокирянської міської ради сумує з приводу смерті колишнього заступника Міністра транспорту України, приватного підприємця, Почесного громадянина міста Сокиряни

БУЧКА Володимира Михайловича.

Хай легкою буде йому сокирянська земля, а пам’ять про добросердну людину − вічною.

 

Бучко

Володимир Михайлович

 

Як не прикро і боляче, але наш поважний земляк, уродженець села Гвіздівці, колишній заступник Міністра транспорту України, Почесний громадянин міста Сокиряни Володимир Михайлович БУЧКО 5 листопада 2016 року відійшов у потойбічний світ. Хай спочиває з Богом чоловік, який любив людей, всіляко прагнув допомогти тим, кому підмога і підтримка були необхідні.

Володимир Михайлович Бучко народився 11 грудня 1936 року  в селі Гвіздівці.

Його батько Михайло Васильович в останні свої роки працював обхідником на залізниці станції Сокиряни. А мати Катерина Антонівна трудилась у колгоспі.

Після звільнення нашого краю від загарбників у 1944 році Михайло Бучко пішов до школи. Закінчивши успішно 7 класів, юнак вирішив іти дорогою батька і вступив до Чернівецького технікуму залізничного транспорту, який закінчив у 1956 році.

Трудовий шлях майбутній видатний радянський і український залізничник розпочав із посади бригадира, згодом мостового майстра. Він працював  на мостопоїзді, який був провідною базою Центрального науково-дослідного інституту Міністерства шляхів сполучення СРСР (ЦНДІ МШС).

Далі в послужному списку В. М. Бучка будуть такі записи: начальник залізничної дільниці, головний інженер відділу залізниці, начальник Південно-західної залізниці, директор Київського експериментального заводу залізниці – базового заводу ЦНДІ МШС. Володимир Михайлович керував заводом до 1979 року – до того, як його перевели на посаду заступника начальника по будівництву Київського відділку залізниці.

У 1983 році Бучка В. М. призначають на посаду начальника служби колії всієї Південно-Західної залізниці, у підпорядкуванні якого перебувало 28 тисяч працівників. Чимало залізничних проблем довелося вирішувати Володимиру Михайловичу після Чорнобильської катастрофи. Указом Президента СРСР Горбачова М. С. за «самовіддану працю в екстремальних умовах зони підвищеної радіації внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» він був нагороджений Орденом Дружби народів. На посаді начальника служби колії Південно-західної залізниці Бучко В. М. працював до 1991 року, тобто до розпаду СРСР.

Того ж року в Україні було розпочато формування єдиного керівного органу залізничного транспорту. На перших порах управління Південно-Західної залізниці взяло на себе координацію всіх дій. Сюди надходила оперативна інформація з усіх залізниць. Прямого регулювання їх діяльності не було, але раз на місяць, а то й частіше, керівники залізниць збиралися тут для вирішення питань оперативного характеру щодо управління складним залізничним господарством. Власне, на базі управління Південно-Західної залізниці та за участю його спеціалістів створювалася Державна адміністрація залізничного транспорту України. Серед фахівців цієї магістралі, які в той складний період зробили вагомий внесок у підготовку нормативних документів, становлення Укрзалізниці як дієвого авторитетного центру управління залізничним транспортом держави, був Володимир Михайлович Бучко.

Володимир Михайлович був призначений на посаду начальника будівельного управління новостворюваної Укрзалізниці, до сфери якого входили 8 заводів, 50 будівельних організацій, 18 кар’єрів з добування будматеріалів, тощо. А в 1992 році він стає начальником Головного Управління залізничних колій Укрзалізниці на правах заступника Міністра шляхів сполучення. На цей час в його підпорядкуванні було вже 150 тисяч працівників по всій Україні, матеріальна база, якою він управляв, складала шість відсотків основних фондів усього народного господарства України. У ті смутні часи саме на долю Володимира Михайловича випала дуже значна частина роботи по узгодженню з російськими колегами розподілу майна колишньої загальносоюзної залізниці, що до того часу була величезним (найбільшим у світі) єдиним  транспортним комплексом. Чимало довелося Володимиру Михайловичу вирішувати транспортних завдань і у відносинах з представниками інших країн. Узгоджуючи транспортні питання (відновлення та будівництво залізниць, перевезення тощо), він об’їздив усю Європу від Польщі і Чехії до Великобританії, Франції і Іспанії, від Греції до скандинавських країн. Багато було поїздок і до країн Близького Сходу (Ліван, Сирія, ОАЕ) та Африки (Туніс, Лівія, Уганда). У Лівії він мав більш ніж годинну особисту зустріч з нині покійним Муамаром Каддафі. Цікаво, що, як згадував Володимир Михайлович, Каддафі у бесіді з ним сказав: «Дурні ви – українці! Даремно віддали ядерну зброю. Світ поважає лише сильних…».

За період роботи Володимир Михайлович був нагороджений багатьма радянськими і українськими державними нагородами. Він автор та співавтор декількох запатентованих винаходів, пов’язаних з будівництвом, ремонтом та іншим обслуговуванням залізничних колій.

Володимир Михайлович виховав двох синів, має чотирьох внучок.

У 1997  році Володимир Михайлович пішов на пенсію. Але він не був байдужим до проблем своїх земляків. Як міг, всіляко допомагав потребуючим уваги. Не раз наві­дувався із подарунками до своєї вчительки Катерини Іванівни Лісогор.

Він виділив велику суму грошей на ремонт гвіздовецької церкви, за власні кошти побудував капличку у центрі міста Сокиряни та сприяв проведенню газу мешканцям станції Сокиряни. Володимир Михайлович заслужено визнаний  Почесним громадянином міста Сокиряни.

Похований Володимир Михайлович Бучко у Сокирянах. Тож хай легкою буде йому наша земля, а пам’ять про добросердну людину − вічною.

В. С. Равлик, А. Є Гангал, О. О. Гуменний, В. І. Гринюк, В. Ф. Чорний, В. М. Марівцан, В. М. Пунга, А. І. Гаджула, К. К. Савченко, С. С. Гончар, В. А. Дейнеко, О. О. Хілько, О. В. Лагодзінський, О. О. Лагодзінський.

 



« повернутися до списку новин