A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Сокирянська міська територіальна громада
Чернівецька область, Сокирянський район

Чи легко бути Айболитом?..

Дата: 10.08.2018 11:38
Кількість переглядів: 90

В наш час (і в нашій місцевості) досить важко знайти хорошого спеціаліста, який би розбирався не тільки у хворобах великої рогатої худоби, а й міг би вилікувати інших домашніх улюбленців. І такі є, запевняю. Мова йде про Вікторію Андріївну Доготар.

Познайомитись із цією милосердною жінкою випало через прикрий випадок. У мене був дуже гарний пухнастий котик на ім’я Фунтик. Досить лагідна і довірлива тварина − мурчик ішов до рук і ластився чи не до кожного, хто його хотів погладити. Одного разу котик пропав. Його не було кілька днів, а потім він з’явився. Кіт ледве йшов, колись довгі вуса були обсмикані, пухнастий хвіст, який постійно стирчав догори, волікся по землі. Ані їсти, ані пити кіт не хотів... З кожним днем йому ставало дедалі гірше. І нам порадили звернутися до Вікторії Андріївни.

…Оглянувши руденького, але зовсім не життєрадісного на той час Фунтика, лікар сказала, що кота хтось сильно побив, дуже покалічив його, особливо понівечив хвіст…

Кіт був врятований, щоправда без хвоста, який під анестезією довелось ампутувати…

Вікторія Доготар розпочинала свою діяльність ще в 2002 році, одразу після закінчення факультету ветеринарної медицини Київського національного аграрного університету. Батьки не особливо схвалювали вибір доньки, проте це був саме її свідомий вибір – стати ветеринаром.

З перших днів працювала у Романковецькій дільничій лікарні ветеринарної медицини.

− Чому саме факультет ветеринарної медицини. Звідки така любов до тварин?

− Вчилася у школі я у 90-ті роки, в той час багато різних заводів, підприємств, установ закривалися, і я для себе вирішила, що це стане тією справою, якою я зможу займатися і непогано заробляти... Робота досить специфічна, але мені подобається, і якби повернути час назад, я б знову обрала цю саму професію. Зараз рідко хто з молоді хоче цим займатися, тут треба бути фанатом…

− Чи були в роботі небезпечні моменти?

− Так, адже робота досить небезпечна. За час своєї професійної практики довелося два рази побувати в гіпсі, так як тварини, яких доводилося лікувати, є досить великі. Тепер можу сказати, що фраза «Якби знав де впадеш, соломки підстелив би собі» не завжди правильна, так як саме на соломі зі мною стався один з таких випадків (сміється).

− Яку найбільш незвичну тварину доводилось лікувати?

− У моїй практиці доводиться робити різну ветеринарну роботу. До нас привозять тварин з усього району. Сусідів так часто запитують, де я живу, що вони на стовпах намалювали фарбою стрілки, які вказують на розташування мого дому. Доводиться лікувати як велику рогату худобу, свиней, коней, так і котиків, песиків, папуг, хом’яків, щурів, фазанів, павичів. Одного разу на причепі привезли навіть страуса − то для мене це було досить незвично.

− Які операції доводилось робити?

− Їх було скільки, що важко і пригадати. Це і обрізання вух, хвостів, важкі природні пологи і кесарів розтин, стерилізація чи  кастрація різноманітних тварин, фурункули, нариви, доводилось оперувати пахову грижу коня. Остання у ветеринарії вважається досить важкою…

− Звідки такий досвід?

− Багато чого дав мені університет, там неодноразово проводились практичні заняття, часом не дуже приємні, проте досить реальні. Після практики, вже на роботі в мене був дуже досвідчений наставник, з яким тривалий час ми оперували разом. Від нього я і перейняла досвід.

− Вдома є тварини?

− Кожна тваринка потребує часу, уваги, догляду, адже ми – відповідальні за тих, кого приручили. У мене, чесно кажучи, дуже мало такого часу, бо робочий день ненормований, доводиться виходити на виклики і вдосвіта, і серед ночі. Тож заводити вдома багато тварин не можу. У нас є маленький песик Кнопа, а не так давно син придбав німецьку вівчарку.

− Що б Ви побажали своїм колегам напередодні професійного свята?

− В першу чергу здоров’я, натхнення, бо без нього працювати дуже важко, вдячних клієнтів, а ще − достойної оплати праці, бо, як не прикро, вона в нашій державі не цінується…

Ірина МАКОВЕЙ.

 


« повернутися

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь