Сокирянська міська територіальна громада
Чернівецька область

ЛІтературний куточок

Великий прапор

єднання

Катерині Валевській −

активістці Майдану, волонтеру.

У столиці, на Майдані,

зібрався увесь люд,

Розганяли януковську кляту владу,

влаштували суд…

Вигнав Янукович ціле військо –

вбивали беззахисних людей,

Не щадили ні дорослих, ні малих

дітей.

Ніхто із влади не міг збагнути,

що прийшов кінець,

Що народ прийшов сказати:

«Урвався вже терпець!»

Озброєні тітушки

в ціль стріляли − там і тут,

Та їм не вдалося придушити

розлючений люд.

Бо брехня і злидні людей вже

так дістали,

Й кожному поперек горла та влада

стала.

Сотню славних хлопців на Майдані

поклали в домовину −

Вони захищали і не давали гнобити

Вкраїну.

Плачуть вбиті горем матері

старенькі,

Залишились сиротами діти

ще маленькі.

Герої Небесної Сотні мертво в стіні

на Майдані стоять,

Над ними прапори бойових бригад

майорять.

А згуртувала з Майдану Велику

Українську ходу −

Зі Сходу, з міст і Луганська й

Донецька

У Сокиряни наші із зони АТО

принесла

Знамена киянка Катерина

Валевська.

Мета її − заради  єднання пронести

прапори

Через усю Україну, героїв її

вшанувати…

На площі Небесної Сотні наша

зібралась громада,

Сотні прапорів з’єднала Катерина

Валевська

В єдиний прапор єднання −

від міста до села,

Щоб Україна в мирі, в любові

і дружбі жила.

Ці прапори єднання матері синів

полеглих поєднали,

Щоб тяжку свою трагедію люди

пам’ятали.

«Хай у світі мир і спокій всіх людей

єднає», −

На прапорах побажання

сокирянці писали…

Марія ЛОЄВСЬКА.

с. Коболчин.

 

Не загуби ти

мамину любов

Не загуби ти мамину любов у вирії

життя, спокуси,

Не загуби ти мамину любов, нехай

гуркоче грім і блискавка вражає…

Серед розмаїття твоїх доріг не

загуби ти мамину любов −

Вона народжена від Бога, вона

жива, живуча і ніколи не вмирає.

Прошу тебе: не зганьби, не загуби

ти мамину любов −

Вона народжена ще до народження

твого…

І не оглянешся, а вже старенька

мати

Все так же любить сина, що своє і

її життя губив…

Навернись і, може вже востаннє,

Вклонися і скажи: матусю,

рідненька,

Прости, що стільки болю тобі я

причинив,

В блуді жив, поганих звичках,

життя я зовсім не цінив,

І дорого за все оце я заплатив…

Востаннє я прошу Небесного Отця

і тебе, рідненька,

Прости, прости, прости за всі

мої гріхи.

Володимир КМЕТЮК.

 

Сокровенне

Нанижу намистинками долю,

Вишию хрестиком щастя,

Змережу калиною свободу,

Прикрашу Вкраїну квітчасто.

Простелю рушниками стежину

У дитинство, до рідної хати,

Поклонюсь їй низенько, в долину

Пробіжусь по барвінку хрещатім.

Помолюсь образам і портретам,

Згадаю усіх поіменно:

І батьків, і рідню, що не вернеш.

Не втиратиму сліз, бо нестерпно

Защемить і затужить серденько,

За минулим – нелегким та світлим.

Бо там були і тато, і ненька,

Всміхалось сонце привітно…

Сховаю у вузлики спомин

Про святе, найдорожче в людини –

Життя почалося з любові

До батьків, до своєї країни…

 

Коли на серці холодно

Валі Озменчук –  подрузі

й колезі з Новодністровська

Чужі слова… Чужі думки…

Далеко від реальності…

В розмовах з рідними людьми

Черкаю справжню радість я.

У росах квітів запашних

Тремтить проміння сонячне.

Снагу й тепло беру від них,

Коли на серці холодно.

Вечірнє соло цвіркуна

Рятує від самотності.

Вервечка спогадів сумна

Десь губиться у космосі…

Галина БУДНЯК.

 



« повернутися до списку новин