Сокирянська міська територіальна громада
Чернівецька область

21 листопада – День Гідності і Свободи. Пам’ятаємо, шануємо, гордимося

 

5423_p_12_img_000121 листопада — День Гідності і Свободи

Невід’ємною традицією сучасних свідомих українців є належне вшанування громадянського подвигу, патріотизму й мужності героїв, які виступили на захист демократичних цінностей та не пошкодували навіть власного життя задля оновлення Української держави.

Саме ці українські народні герої відстояли національні інтереси та європейський вибір України, визначили цивілізаційний шлях для майбутніх поколінь. Своєю непохитністю та самопожертвою герої майдану заслужили шану та повагу усіх співгромадян.

Цьогорічні заходи до Дня Гідності та Свободи проводяться під гаслом «Вільні творять майбутнє!». Адже увесь час — під час і з моменту Революції Гідності — триває процес невтомного творення нових інституцій, нових пластів у суспільстві. Два роки тому українці зробили свідомий вибір, коли перебороли страхи і взяли на себе відповідальність за долю країни.

21 листопада — це день, коли ми думаємо про майбутнє, але, водночас, пам’ятаємо тих, хто віддав життя в боротьбі за це майбутнє.

Епіцентром основних подій Революції гідності став Київ. 21 листопада 2013 року близько 22:00 на майдані Незалежності почали збиратися учасники мітингу, незабаром їх було 1500 осіб.

Увечері 22 листопада відбувся мітинг, у якому взяли участь уже близько 3–5 тис. людей. А 24 листопада Києвом пройшли та провели мітинг на майдані Незалежності вже понад 100 тисяч прихильників євроінтеграції. Протести відбулися також у Львові та Харкові.

Протягом 25–27 листопада почалися страйки київських студентів, а 28-го відбувся загальностудентський страйк. Увечері 29 листопада на Євромайдані влаштували великий мітинг із закликами до відставки уряду та дострокових виборів у парламент.

Кривавою виявилася ніч на 30 листопада. Тоді для розгону Євромайдану було застосовано силу. О 4 годині ранку, коли на майдані Незалежності залишалося близько 400 протестувальників, серед яких було багато студентів, площу оточили озброєні бійці «Беркута».

Настав переломний момент у революційних подіях. Протести перетворилися з проєвропейських на антиурядові та стали значно масштабнішими.

1 грудня в Києві на акції протесту вийшло близько півмільйона людей. О 12:30 на майдані Незалежності відбулося Всеукраїнське народне віче.

Протягом 2–7 грудня по всій Україні тривали великі проєвропейські та антиурядові мітинги. Протестувальники в Києві остаточно захопили Будинок профспілок та КМДА. Тривали різні акції протесту біля Адміністрації Президента і Генеральної прокуратури.

Мітинг 8 грудня увійшов в історію під назвою «Марш мільйонів», оскільки на майдані Незалежності зібралося близько мільйона громадян України, яким була небайдужа доля їхньої держави.

Але вже 9 грудня з настанням темряви внутрішні війська та спецпризначенці розпочали атаки на блокпости та барикади Євромайдану в урядовому кварталі. У ніч на 11 грудня силовики спробували штурмувати Євромайдан.

У «День гідності» 15 грудня протестувальники висунули вимогу Януковичу звільнити всіх політв’язнів, а Євромайдан ухвалив резолюцію, яка забороняла йому підписувати угоду про вступ України в Митний союз.

У неділю 22 грудня на майдані Незалежності в Києві відбулося четверте народне віче, на якому було ухвалено резолюцію про створення загальнонаціональної організації Всеукраїнське об’єднання «Майдан».

Новий 2014 рік на майдані Незалежності в Києві зустрічали сотні тисяч українців. За деякими даними, на площі було близько півмільйона людей. Усі присутні виконали Гімн України, у такий спосіб було встановлено рекорд України.

16 січня 2014 року у Верховній Раді України з порушеннями було прийнято 10 законів, названих «диктаторськими», якими звужувалися права і свободи громадян, закладені в Конституції України.

19 січня, у свято Водохреща, на народному вічі кілька десятків тисяч мітингувальників висловили своє обурення ухваленням «законів про диктатуру». Поступово мирна акція переросла в жорстке протистояння. У ході зіткнень мітингувальники підпалили автобус «Беркута», а самих бійців закидали камінням і петардами. Спецпризначенці застосували спецзасоби і заборонений законодавством водомет.

Кривавим для України виявився День соборності 22 січня. Близько 8-ї ранку «Беркут» пішов у наступ на вулиці Грушевського: почав розбирати барикаду й затримувати людей. Протестувальники перейшли в контратаку і повернулись на попередні позиції, а силовики відійшли за спалені автобуси. Внаслідок атаки спецпризначенців близько 200 протестувальників були поранені.

Палкий патріот України і охоронець Євромайдану 20-річний вірменин з Дніпропетровської області Сергій Нігоян отримав чотири вогнепальні поранення: одне в шию, решта — в голову. Того ж дня було застрелено білоруського активіста Михайла Жизневського.

Ситуація у країні значно загострилася. З 22 до 27 січня в різних містах майданівцями було захоплено 10 держадміністрацій. Також мітингувальникам вдалося захопити Український дім, який спецпризначенці могли використати для атаки на них. Злякавшись протестів, 28 січня Верховна Рада України скасувала «диктаторські закони», а Прем’єр-міністр та уряд пішли у відставку.

29 січня Верховна Рада ухвалила законопроект щодо амністії учасників акцій протесту. 15 лютого мітингувальники почали звільняти КМДА.

18–20 лютого — пік Революції гідності. Відбулися криваві сутички в центрі Києва, було підпалено Будинок профспілок та вбито багатьох євромайданівців, які стали героями «Небесної сотні».

20 лютого Верховна Рада прийняла постанову «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України». 21 лютого лідери опозиції підписали з Януковичем угоду, але Євромайдан не визнав її і вирішив іти до кінця.

У ніч з 21 на 22 лютого Янукович втік. Верховна Рада України 328-ма голосами підтримала постанову про усунення його з посади Президента України.

Люди, які ціною власного життя змінили історію України, активісти, які полягли на Майдані, були з різних куточків України, різних національностей, різного віку й віросповідання, різних професій. Але їх назавжди об’єднали любов до України та прагнення змінити життя кожного українця на краще.

Сотні сердець згоріли за перемогу і запалили ще мільйони сердець. За рідну Батьківщину, за наше з вами майбутнє сини України поклали свої голови на київському Майдані, на донецьких землях. І наш з Вами обов’язок перед «Небесною сотнею» — продовжити боротьбу і виграти бій за кращу долю українського народу.

Слава Україні! І вічна пам’ять героям!

Володимир КОРНІЯКА



« повернутися до списку новин