A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Сокирянська міська територіальна громада
Чернівецька область, Сокирянський район

З добровольців - на контрактну службу

Дата: 26.11.2016 12:00
Кількість переглядів: 43

Уже вдруге випало зустрітися із Віталієм Вікторовичем Чорним. Уперше, коли він як доброволець-захисник держави на сході України після нетривалого лікування внаслідок поранення прибув у короткотермінову відпустку.

Тоді на прохання Віталія міська влада спільно із волонтером Ігорем Борисовичем Гангалом та ще з допомогою небайдужих і щирих сокирянців придбали для підрозділу, у якому служив доброволець, автомобіль УАЗ (відремонтований та укомплектований). І до місця дислокації Віталій Чорний добирався вже на подарованому автомобілі…

А днями знову довелось зустрітись із сержантом, розвідником-снайпером. Віталій із травня 2014 року (майже рік) перебував у добровільному батальйоні, а потім перейшов у Запорізький осередок (теж добровільне формування) правого сектора, де також служить у підрозділі розвідників-снайперів.

Учасник АТО охоче погодився на розмову про те, як там… на фронті.

− Віталію, що спонукало тебе добровільно піти воювати на сході України?

− Не можна бути байдужим, коли на нашу землю прийшла агресія, здавалось би, з боку братнього народу, росіян. Але народ тут ні при чому, це дика воля правителів цього народу. І я пішов на війну з думкою про те, якщо ми не будемо протистояти, то агресори прийдуть і до нашої хати. Тож зайдам треба дати відсіч…

− У тебе є батьки, є сім’я. Як твої рідні сприйняли твій намір добровільно піти на війну…

− У мене є батько, який тривалий час працював у комунальному підприємстві «Сокиряни-благоустрій», там і я до участі в АТО теж працював, у столярному цеху… Є мати. Є дружина Юлія, дві донечки − Віталінка і Ліля. Чекаємо, з Божого благословення, ще на одне дитя… Як поставились рідні до мого рішення? Без усякого пафосу, просто, з розумінням того, якщо не ми, то хто захистить державу, рідну хату від ненависника…

− А не страшно було приймати таке рішення?

− Як мовиться, страху не визнає тільки ідіот. Був страх, а потім якось таке відчуття просто пропало.

− Віталію, ти розвідник-снайпер. Які в тебе функції?

− Про особливості обов’язків розвідників не прийнято і не дозволено поширюватися. Але про дещо можна розповісти. У розвідку, мета якої виявити розташування ворожих осередків, їх оснащення, виготовити відповідну карту і т. п., йде спеціально підготовлена група з відповідною кількістю осіб. І кожний член цієї групи виконує передбачені функції…

− Віталію, як відомо із засобів масової інформації, чимало наших хлопців і розвідників зокрема гинуть через потрапляння на так звані «розтяжки»…

− Дійсно, але у нашому підрозділі вже навчені, як не втрапити у таку смертельну пастку. У нашій групі є досвідчені сапери, та й інші уже вміють зорієнтуватись…

− Війна війною, але, як кажуть, обід за розпорядком. Як ви харчуєтесь, де відпочити і хоч якось поспати доводиться?...

− Спасибі Богові, а особливо волонтерам, які повністю забезпечують нас продуктами харчування. Відпочити, поспати ми можемо у добре обладнаних власними силами, надійних бліндажах…

Принагідно хочеться сказати про те, що добровільнх формувань учасників АТО для державних правителів ніби не  існує. Харчують нас волонтери, бойове спорядження та одяг − теж волонтерська ініціатива… А тим часом російські так звані гумконвої постачають сепаратистам, а скоріше своїм військовослужбовцям провізію, спорядження і зброю.. Коли ж  припиниться ця напасна контрабанда?..

− Віталію, ти приїхав додому з метою укласти контракт на військову службу. На який строк?

− До закінчення особливого періоду, тобто до закінчення війни.

− Вибач за таке питання. Чи були в тебе поранення?

− Так, були. І дрібні осколкові… Були постріли у спину і в груди, але, слава Богу, завдяки бронежилетам, які дістались знову ж таки від волонтерів, обійшлося синяками і переломом ребер…

− Яка нині ситуація в районі дислокації вашого формування?

− Ми перебуваємо в так званій нульовій території, найбільш небезпечній, біля шахти «Бутівка», про яку добре знають із телепрограм українці. Тут не припиняються постійні обстріли, в тому числі із забороненої мінськими угодами зброї…

− Віталію, що ти побажав сокирянцям і зокрема юнакам?

− Своїм батькам і рідним, усім жителям міста, та й України щиро бажаю якнайшвидшого закінчення цієї братовбивчої війни… А ровесникам і юнакам бажаю не боятися йти на захист рідного краю. Пам’ятаймо, хто захистить, хто боронить нас від ворожої нечисті, як не ми?..

− Віталію. Щиро дякую за розмову. Хай береже тебе Бог і з радістю хай тебе зустрінуть удома рідні після закінчення цієї війни…

Бесіду вів

Костянтин САВЧЕНКО.

Фото автора.


« повернутися

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь