A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Сокирянська міська територіальна громада
Чернівецька область, Сокирянський район

Є така професія – Батьківщину захищати

Дата: 30.11.2018 10:37
Кількість переглядів: 436

Життя військових повне стресів та емоційних потрясінь, тому в армії важлива не тільки відважність, а й неабияка сила духу та любов до рідної неньки України.

Перед Днем Збройних Сил України відбулася цікава бесіда з жителем м. Сокиряни, учасником АТО, спортсменом Сергієм ПРОДАНОМ. Це привітний, досить оптимістичний чоловік, який  при будь-яких життєвих обставинах зберігає усмішку на обличчі,  ніколи не скаржиться на життя і, здається, переповнений позитивною енергією. Він не зі слів знає, що таке війна і що таке захищати Батьківщину.

− Як Ви стали військовим? Розкажіть про свою службу. Що спонукало піти до лав військовослужбовців?

− Із серпня 2015 року я за власним бажанням пішов на військову службу. Це була шоста хвиля мобілізації. До того я якийсь час працював у лікарні і мав змогу спостерігати, як так звані «чоловіки» бігають по лікарських кабінетах, щоб «вибити» довідку про непридатність до військової служби. Саме це в якійсь мірі спонукало мене стати військовим. І хоч за станом здоров’я з першого разу мене не взяли на службу, я не втрачав надії і продовжував добиватися свого. Оскільки за другою освітою я психолог, а психологи у військові частини були потрібні, я написав заяву за власним бажанням, після чого мене одразу направили на Рівненський полігон, де на мене вже чекав мій побратим Юрій Морозов. Саме разом ми і проходили бойові навчання. Після Рівненського полігону  мене направили в інший військовий підрозділ. Вже звідти я попросив командирів відправити мене на схід. Мене записали, та коли треба було відправляти, мого прізвища серед тих, хто мав їхати в зону АТО, не виявилося. Згодом з’ясувалось, що я повинен був залишитися у навчальній частині. Там я спочатку був сержантом матеріального забезпечення, а потім перекваліфікувався на інструктора-мінометника. На схід, у зону АТО, в район Авдіївки потрапив лише в 2017 році та пробув там близько чотирьох місяців, а точніше 111 днів. Тепер це моє улюблене число.

Коли почалася мобілізація і я пішов служити, ніхто про гроші і не думав, зарплати були досить маленькими і тільки прослуживши рік мені запропонували контрактну службу, на що я й погодився.

− Як переборювали труднощі на передовій?

− Я знав, що легко не буде, але так як я спортсмен, футболіст, то був готовий до всього, і навантаження мене не лякали. Було і справді важко, та я цього не показував і попри все намагався достойно справлятися з поставленими завданнями.

− Чим займаєтесь зараз, які плани?

− Зараз перебуваю на службі в учбовій частині Львівської академії сухопутних військ. Але так склалися обставини, що в даний момент я знаходжусь у військовому госпіталі в очікуванні оперативного втручання. Далі буде двомісячна реабілітація. Проблема зі здоров’ям виникла ще до служби в зоні бойових дій, та  постійні навантаження, стреси, які є неминучими на війні, зробили і свою справу.

Хоча за спеціальністю я психолог, працювати в цьому напрямку  досі не міг, так як потрібна була перекваліфікація. Перед тим, як потрапити в госпіталь, я пройшов переатестацію, і мої документи відправлені в Міністерство оборони України. Так як я працював у міліції і займав офіцерську посаду майора, то тут мені також присвоюють звання майора і тоді я буду займати посаду старшого викладача циклової комісії з психологічного забезпечення. Згідно з цими документами я підписав контракт ще на 5 років військової служби. Тож сподіваюсь на продовження служби.

− Які маєте нагороди?

− Маю нагороди Президента України, а цього року до Дня Збройних Сил України мені повідомили про те, що вже є наказ Міністра оборони про нагородження мене у Львові. Я не гонюся за нагородами, бо вважаю, що нагороди самі знаходять свого героя.

− Що можете сказати про нинішню ситуацію в Україні?

− Краще б такого не було. Нікому це не потрібно. Я б хотів побажати сьогодні всім тільки мирного неба, здоров’я і благополуччя.

За розмову подякувала

Ірина МАКОВЕЙ.

На знімку: Сергій Продан (праворуч) з футболістом Київського «Динамо» Владиславом Ващуком.

 


« повернутися

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь