A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Сокирянська міська територіальна громада
Чернівецька область, Сокирянський район

Кохання, перевірене на міцність

Дата: 11.02.2019 10:16
Кількість переглядів: 621

Прийнято вважати, що День Святого Валентина – це свято молодих.  Післяноворічна метушня настає в день усіх закоханих. Коли кров ще кипить, а метелики кружляють у животі, здається що ніхто так не кохає, як ви. Сердечка і серенади, свічки і поцілунки – найактуальніша атрибутика дня…

Але є дещо більше, ніж просто поцілунки і сердечка, і навіть метелики в животі. Це вміння пронести теплі почуття крізь своє життя  попри всі буденні проблеми, своїм прикладом показати молодим, як треба жити і кохати, перетворивши пристрасть у ніжність і турботу, зберегти свої відносини,  і маючи вже певний багаж досвіду за плечима, обійняти свою сивіючу половинку, взяти за руку, як колись, і сказати: «А знаєш – усе недаремно…» Ось такі прелюдія…

У переддень романтичного свята Святого Валентина, коли навіть повітря пахне коханням, про те, як зберегти трепетне почуття земної любові навіки, спогадами ділилися Зіна Миколаївна та Іван Федорович Гуйвани. Разом ця пара вже 57-й рік. Плодами їхнього кохання є успішні діти, яким вони дали гідну освіту і навіть не одну. І хоч багато довелося пережити, ніхто з подружжя не шкодує про час, проведений разом. А починалося все так…

У 1961 році ще зовсім юну Зіну Миколаївну як учителя математики направили в Корманську школи. Там вона й зустріла енергійного і запального Івана Федоровича. Одне одному одразу припали до душі.

«Він вів активний спосіб життя. Окрім того, що був учителем фізкультури і біології, він ще організував волейбольну команду, був секретарем комсомольської організації. А ще я ніколи не забуду, як Ваня грав на баяні, коли в селі біля клубу організовувалися вечори.

Він був не такий, як усі – добрий, з гарним почуттям гумору і високою культурою спілкування», – розказує Зіна Миколаївна.

«Коли я вперше її побачив, то не міг відвести очей − так вона мені сподобалась. Дивився й не міг надивитись, а вона аж зашарілася. Думаю, що  тоді я теж їй сподобався…» −  згадує ті дні Іван Федорович.

Одружились молодята у травні 1962 року.

Гарні сімейні стосунки впродовж тривалих років, як мовиться, базувалися на принципах християнської моралі.

«Велика відповідальність обох за відносини, за сім’ю і найголовніше − за дітей. Як і всі живі люди, ми іноджі сварилися, проте я не пам’ятаю серйозних конфліктів. Він жодного разу не дозволив собі підняти на мене руки, завжди ставився з підтримкою і розумінням. Разом ми вчилися терпінню, вчилися пробачати і визнавати свої помилки, вчилися долати труднощі, даючи один одному руку, і не тікати від проблем. Я турботу його відчувала завжди, відчуваю її й сьогодні, не дивлячись на наші роки. А ще він завжди дарував і дарує мені квіти − без будь-якого приводу. Так, з поля приносив цілий букет польових квітів і, де б він не був, повертаючись додому, в його руках завжди для мене були квіти. Це надзвичайно приємно. Важливо й те, що ми завжди були разом: разом працювали на роботі, разом відпочивали, щороку разом їздили на море», − ділиться досвідом жінка, а Іван Федорович зазначає, що любить свою дружину, цінує її м’який характер та чесність. Це, мабуть, основа гарних відносин. З трепетом у голосі згадує  й труднощі, які разом доводилось долати, зокрема важкий 1963 рік, коли не вистачало хліба, борошна, коли багато продуктів були дефіцитом. Пам’ятає чоловік і те, як після народження дітей він брав активну участь у їхньому вихованні, починаючи зі спільних недоспаних ночей, якими колисав їх, даючи можливість дружині трохи відпочити.

У цього славного подружжя є корисні поради, до яких варто прислухатись молодим…

«Хочеться побажати молодим людям передусім навчитися брати на себе відповідальність за свою сім’ю, за дітей, більше часу бути разом, поважати думку іншого, долати труднощі разом і цінувати, берегти один одного. Завжди пам’ятати, що Сім’я – одне ціле…»

Принагідно згадалася японська мудрість: «Чоловік з дружиною повинні бути, як руки та очі: коли рукам боляче – очі плачуть, а коли очі плачуть – руки витирають сльози».

Тож усім молодим парам є над чим працювати, є з кого брати приклад.

Ірина МАКОВЕЙ.

 


« повернутися

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь