A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Сокирянська міська територіальна громада
Чернівецька область, Сокирянський район

Сокиряни, Галиця-могила Невідомого Солдата…,а Ви про це знали?

Дата: 08.05.2019 15:26
Кількість переглядів: 1069

Сокиряни, Галиця могила Невідомого Солдата (відео)

Пам’ять. Це не просто частина історії. Пам’ять – це наша совість, біль, наша гордість. Пам’ять про наших дідів, батьків і старших братів, пам’ять про вічно молодих солдатів і офіцерів, що мужньо боролися з ворогом і перемогли, пам’ять про тих, хто поліг смертю хоробрих, пам’ять про всіх, чиї серця обпалила Друга світова війна – невмируща.

Сьогодні ж мова про офіцерів і рядових, про тих, хто ще довго після закінчення війни були безіменними, невідомими, "просто Іванами".  Ті, які з однаковим сумлінням звільняли як рідні Сокиряни, Київ, Харків, Мінськ, Брест, Курськ, Смоленськ, так і, здавалось би, дуже далекі і зовсім чужі Краків, Будапешт, Прагу, Берлін. Ті, які звершивши свій героїчний і непомітний подвиг,  залишились в землі назавжди і досить часто не мали навіть власного останнього пристанища — окремої могили, а сплять вічним сном серед тисяч таких само безіменних своїх братів.

 

Мабуть, найбільше болить душа за долю рядового солдата у того народу, котрий сам хоча б деякий час пройшов його дорогами, воював за визволення своєї рідної землі, відстоював свою мову, правду, свободу, незалежність.

7 травня 2019 року, напередодні відзначення Дня пам`яті та примиренняперемоги антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, на хутір Галиця, Сокирянського району приїхали вшанувати пам'ять до могили Невідомого солдата представники Сокирянської міської об`єднаної територіальної громади, Равлик Василь Степанович- міський голова, Гангал Артур Євгенович-перший заступник міського голови, Марівцан Валентина Миколаївна, Гринюк Олександр Вікторович, та історик і дослідник-Швець Ігор Миколайович.

В 1944 році, неподалік хутора Галиця, точилиця бої за визволення Сокирянського району. Після цих боїв, поблизу дороги, яка вела з села Непоротове до  Галиці залишилася могила-…Невідомого солдата Червоної Армії.

Місцеві жителі довгий час приносили квіти та свічки на безіменну могилу, а пізніше останки солдата хуторяни перепоховали на території місцевого цвинтаря, продовжуючи доглядати могилу та переповідаючи поколінням про подвиги солдатів у ті важкі воєнні часи.

Цю історію нам розповів історик та журналіст Ігор Швець, який дізнався про це від місцевої жительки хутора Галиця пані Наталії, та дослідив ці історичні події  і організував поїздку представників Сокирянської ОТГ до могили Невідомого Солдата. Цікавою була розповідь пані Наталії, як місцеві хуторяни шанують пам'ять та дбають про могилку, відвідуючи та доглядаючи за нею.

Вклонившись Невідомому Солдату, стоячи біля його могили, хотілось промовити такі слова: «…Ти завжди багато що розумів і багато що вмів пробачати. Так пробач ще раз своїй Батьківщині, своєму народові і народам звільненої тобою Європи, що і сьогодні твій подвиг ще недостатньо возвеличено… Низький уклін тобі, солдате, що не тільки очистив рідну землю від фашистської погані, а й приніс народам Європи свободу сонячного травня 1945 року.»

Шкода, що це так. Але мільйони людей, які, на жаль, поки що не можуть тобі у цьому допомогти, не забудуть ні те страшне літо 41-го, ні ту прекрасну весну 45-го. Стежка приведе їх до тебе, до Вічного вогню, в якому б'ється твоє палаюче серце.

Горить Вічний вогонь... Горить і вдень, і вночі, і в дощ, і в сніг, і в спеку. Горить біля пам'ятника невідомому солдатові, пам'ятника рядовому війни. Тому рядовому, що побував у самому пеклі, для якого будь-який наказ командира (розумний, придуманий чи досить часто безглуздо-абсурдний, навіть наказ віддати життя) був обов'язковим для виконання.

Вже якось звично стало, згадуючи лихоліття 1941—1945-х, звеличувати маршалів, генералів, полковників. А рядові, які вмирали скромно і непомітно, так і піcля Дня Перемоги ще довго не знали тих почестей і уваги, на які заслуговували і які треба було б їм надати.

Тому хочеться подякувати таким небайдужим до нашої історії дослідникам, як Ігор Миколайович Швець, який є фанатом своєї справи, і весь свій вільний час присвячує вивченню історії громади, рідного краю, Сокирянщини, відкриваючи все нові і нові цікаві події і факти минулого і сьогодення.

Валентина Марівцан.

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь