A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Сокирянська міська територіальна громада
Чернівецька область, Сокирянський район

Народжена бути Вчителем!

Дата: 31.05.2019 10:17
Кількість переглядів: 917

Що таке одинадцятий клас? Мабуть, відповідь на це питання знають ті, хто вже пройшов через цей етап життя. Для нас, учнів 11класу ЗЗСО І-ІІІ ст. № 1 м. Сокиряни – це останній рік у школі, це − ЗНО, випускний вечір і безліч цікавих спогадів. Невдовзі наше життя дуже зміниться, і ми будемо лише згадувати шкільні роки з посмішкою на обличчі. 

Одинадцять  років тому, широко відкритими очима ми, маленькі та галасливі першокласники, дивилися на світ. А він, безмежний і надзвичайно цікавий, змінювався щомиті. Ми теж росли, дорослішали. Але незмінним залишалося  бажання дізнаватися про все, що нас оточує. Бо ми живемо тут і, ми частинка Всесвіту. А тому нам необхідно було повсякчас поповнювати свої знання.

Саме це нелегке завдання нам допомагали виконувати наші вчителі, такі терплячі, ніжні і розуміючі. Ми щиро вдячні їм за мудрість, душевне тепло, яким вони від усієї душі щодня ділилися з нами.

Та назавжди у наших серцях залишиться наш класний керівник

Валентина Василівна

Мельник,

яка була і залишиться для нас другом і мудрим порадником, провідником у доросле життя.

Існує притча: коли народжується людина, Господь благословляє її у білий світ своєю рукою. Покладе на голову – мудрою буде, на серце – милосердною, на руки – майстром свого діла. А цій людині Господь одночасно поклав руку на голову, серце і руки.

Це саме про нашу вчительку, вона дуже незвичайна людина, виняткової душевної краси і гармонії. Скільки в неї любові, терпіння, доброти. Як учитель вона любить усіх дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожен з нас зможе стати гарною людиною.

З першими променями сонця наша вчителька вже в школі. Обгортає нас своїм поглядом, сповненим світла й тепла. Її лагідні очі, її теплу посмішку, її  доброзичливий погляд ми будемо згадувати ще не раз, навіть ставши дорослими.  І те, як ми годинами вели бесіди про найрізноманітніші речі, і  ту непідробну радість в її голосі, коли вона дізнавалася про наші  успіхи, і сум у суворих і добрих очах, коли виявлялось, що домашнього завдання ніхто не виконав...

Валентина Василівна завжди бере близько до серця всі наші радощі й невдачі, ми будь-коли можемо прийти до неї за порадою і допомогою, як до матері. Вона зрозуміє нас та підтримає, як ніхто інший.

Найголовніше, що дала вона нам, − це переконаність у тому, що ми −  неповторні, самодосконалі, впевнені у собі і в завтрашньому дні, бо крокуємо з Вітчизною в серці і розмовляємо рідною українською мовою.

Для нас настав уже час прощатися зі школою, поступаючись місцем  наступним поколінням учнів. Ось-ось пролунав останній дзвінок, і ми вступаємо в новий дорослий світ, який і стане нашим найважливішим екзаменом і водночас найдовшим, головним, уроком. Та, стоячи на його порозі, ми щиро віримо,  що  пронесемо далі той  вогонь,  який  подарувала  нам учителька. Бо успіх кожного учня − безцінна нагорода вчителеві, справжньому педагогу. 

І все повториться знову…І через  рік,  і  два,  і  три... Так  само  заходитиме  в  клас наша вчителька, йтиме до  інших учнів, відкриватиме їм незвідані світи, святі слова: Мати, Батько, Народ, Батьківщина, Україна. Учитиме добру,  людяності,  учитиме  жити  по  правді  і  справедливості,  виховуватиме  почуття  високої честі  й гідності.

Ми щиро вдячні Вам, Валентино Василівно, за те, що вкладали у нас свою душу, любов і знання. Хай не засмучують Вас не завжди обдумані наші вчинки, бо душею ми завжди з Вами.

Ми дуже Вас любимо, поважаємо і цінуємо Вашу титанічну працю  для нас. Будемо старатися виправдати Ваші надії і сподівання. Адже саме завдяки таким учителям, як Ви, дорога наша мудра наставнице, впевнені, що захочемо чогось у житті досягти, щоб Ви могли з гордістю сказати «Це мої учні, мої вихованці!». Щоб Ви гордилися нами, своїми учнями, яким щоденно віддаєте душу і серце. 

Ми схилим голови додолу, згадаємо усі роки,

Пробачення попросим тихо.

Ви ж пригорнете до грудей своїх улюблених дітей.

Ізнов всміхаєтеся щиро, мов сонце: м’яко і тепло.

Ви вічний символ дружби й миру, Висимвол того, що було...

Ми дивимось у Ваші очі −вони всміхаються до нас,

Та знов вони не спали ночі, все думаючи про наш клас.

Адже тепер ми всі дорослі, останній крок, і... прощавай!

Стрункі дівчата, хлопці рослі. Прощальний вальс....

Ніхто не знає, куди життя нас розкидає,

Як буде далі все у нас. Та не забудемо ніколи

Ми нашу вчительку і одинадцятий наш клас!

 

Із вдячністю, повагою та любов’ю учні і батьки 11 класу ЗЗСО І-ІІІ ст. №1 м. Сокиряни.



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь